В Іспанії розгортається серйозна полеміка щодо національної економіки та її бурхливого зростання. З одного боку, макроекономічні дані демонструють майже бездоганну динаміку: зростання, що втричі перевищує показники єврозони, рівень безробіття на мінімальному за останні десятиліття рівні та масове створення робочих місць.
З іншого боку, таке зростання мало що приносить більшості населення. Йдеться про екстенсивне зростання, від якого насамперед виграють ті, хто щойно вийшов на ринок праці та інтегрувався в нього, водночас створюючи серйозну напруженість на ринку житла або у сфері громадських послуг – таких як освіта та охорона здоров’я.
Іспанська економіка дивує міжнародних аналітиків
Попри це, дедалі більше людей під впливом вражаючих показників говорять про іспанську економіку, яка не перестає дивувати світ і наважується йти проти течії, щоб максимально використати трудові ресурси, що надходять з-за кордону.
Одним із доказів цього твердження є економічний ривок Іспанії – “країни барів”, яка обігнала Південну Корею – країну технологій і штучного інтелекту. Останнім авторитетним ЗМІ, яке звернуло увагу на це явище, стало престижне американське агентство Bloomberg.
Згідно з даними Міжнародного валютного фонду (МВФ), у 2025 році Іспанія обігнала Південну Корею як за ВВП на душу населення, так і за сукупним ВВП, завдяки чому вона знову увійшла до топ-12 світової економіки.
Це сталося через 11 років після того, як Іспанія поступилася цією позицією країні, яка, здавалося, була сповнена рішучості стати однією з найбагатших у світі – новій державі, що виникла після безпрецедентного у світовому масштабі економічного дива і, ймовірно, зміцнила свої позиції завдяки потужному виробництву пам’яті, необхідної для штучного інтелекту.
Від наслідків кризи 2008 року до нового економічного ривка
Натомість Іспанія переживала наслідки історичної фінансової кризи 2008 року, яка тривала до 2013–2014 років через обтяжливий фактор – “бульбашку” на ринку нерухомості.
Проте всупереч усім прогнозам сьогодні економіка Іспанії зростає з певною динамікою, тоді як Південна Корея занурена у своєрідні “американські гірки”, що коливаються залежно від поведінки ринку штучного інтелекту та фінансових ринків.
Економіка Іспанії з 2021 року зростає темпами, щонайменше втричі вищими за показники єврозони, завдяки сектору послуг і активному створенню робочих місць, значна частина яких є тимчасовими. Це зростання підживлювалося і розвивалося завдяки притоку іммігрантів – передусім із Латинської Америки, що також викликало серйозні аналітичні дискусії за кордоном щодо іспанської моделі.
Іспанія увійшла до клубу економік із ВВП понад 2 трильйони доларів
Як зазначалося раніше, в опублікованій Bloomberg аналітичній статті стверджується, що зростання іспанської економіки “продовжує досягати нових рубежів”, причому темпи зростання перевищують показники країн G7, а безробіття перебуває на мінімальному рівні з січня 2008 року.
Проте виникає питання, чи може це нове піднесення стати стабільним, чи, як це було перед фінансовою кризою 2008 року, за ним приховані дисбаланси, які зрештою позначаться на економіці.
У будь-якому разі Іспанія змогла увійти до “клубу” з 12 країн із ВВП у 2 трильйони доларів. Згідно з останніми даними МВФ, сукупний ВВП Іспанії перевищує 2,09 трильйона доларів, тоді як ВВП Південної Кореї, лідера у сфері штучного інтелекту, залишився на рівні 1,93 трильйона доларів.
Демографія, імміграція та туризм як чинники зростання
Безпосередній вплив на економічну активність в Іспанії мало зростання населення, яке збільшилося з 36 мільйонів осіб пів століття тому до майже 50 мільйонів нині. Це є найбільшим відсотковим приростом серед п’яти найбільших економічно розвинених країн Євросоюзу.
Це демографічне зростання дозволило збільшити чисельність працездатного населення, стимулювати споживання та підвищити податкові надходження. Крім того, близько 80% робочих місць, створених в Іспанії з 2022 року, займають працівники, які народилися за кордоном, що є основним поясненням недавньої динаміки ринку праці.
Ще одним важливим чинником зростання став туризм. Цей сектор уже становить близько 13% іспанської економіки і цього року знову побив рекорди, чому сприяв приплив туристів, які уникають Близького Сходу через військовий конфлікт.
Це різке зростання попиту не призвело до неконтрольованого стрибка інфляції, хоча правда, що інфляція в Іспанії зростає швидше, ніж в іншій частині єврозони, що також становить серйозну загрозу. Частково це стало можливим завдяки високій частці відновлюваних джерел енергії в іспанській енергетичній системі, яка пом’якшила наслідки подорожчання енергії.
Зростання економіки посилює тиск на житло та інфраструктуру
Попри такі стабільні показники, ця модель також має суттєві обмеження. Напруженість на ринку житла вже очевидна і свідчить про те, що темпи зростання населення можуть перевищити можливості інфраструктури.
Деякі аналітики описують Іспанію як “країну з 50-мільйонним населенням, інфраструктура якої розрахована на 40 мільйонів”, тоді як державні інвестиції й надалі залишаються нижчими за середній європейський рівень, а припинення фінансування з європейських фондів відновлення змусить країну вирішувати нові бюджетні та структурні проблеми.
Головний виклик – продуктивність праці
Передбачається, що в довгостроковій перспективі головною відмінністю Іспанії від Південної Кореї й надалі буде продуктивність праці.
Хоча Іспанія починає робити ставку на штучний інтелект і технологічний розвиток за допомогою державних інвестицій – таких як входження в капітал виробника мікросхем Openchip, відомого як “каталонська Nvidia”, продуктивність праці на одного працівника і за годину роботи все ще значно нижча, ніж у Південній Кореї та інших державах ЄС – таких як Німеччина, Нідерланди або країни Північної Європи.
Тому недавній успіх демонструє, що Іспанія процвітала “без штучного інтелекту, без проблем”, але для підтримання такого зростання в найближчі десятиліття їй доведеться стимулювати інновації та суттєво підвищити продуктивність своєї економіки.
