Футбол, літо та іспанське вино

Добрий день, з вами ваш винний провідник Дмитро Кесадов і наші гастрономічні нотатки.

У розпал літа інтереси туристів і тих, хто живе тут постійно, розходяться майже в протилежні боки. Перші віддають усі сили нелегкій справі відпочинку, а другим доводиться працювати ще активніше, щоб цей відпочинок справді вдався.

Є, однак, два питання, які влітку об’єднують усіх без винятку. Вдень – чим угамувати спрагу, а ввечері – чим зайнятися. У липні відповідь на друге питання була очевидною: дивитися футбол.

Саме цим двом темам – перемозі збірної Іспанії на чемпіонаті світу та напоям, які найкраще пасують до літньої спеки, – будуть присвячені дві найближчі нотатки.

Почнемо зі спорту й футболу, адже ця перемога, без сумніву, стане однією з подій, якими запам’ятається «літо 2027». Але повторювати в сотий раз усе, що вже написано про іспанський футбол, ми не будемо. Спробуємо піти іншим шляхом і подивитися, як футбол – та спорт загалом – пов’язаний з іспанським характером, культурою, гастрономією та любов’ю до вина.

А якщо перед матчем ви вже зручно влаштувалися перед екраном, пляшка вина на столі точно не буде зайвою. Питання лише одне – якого саме?

Андрес Іньєста – футболіст і винороб

Переді мною стояла пляшка білого Sauvignon Blanc Corazón Loco з особистим підписом Andrés Iniesta. Звісно, не випадково.

Андрес Іньєста – не лише легенда іспанського футболу й учасник знаменитої серії перемог збірної 2008–2012 років. Саме він забив гол, який на 116-й хвилині фіналу чемпіонату світу 2010 року приніс Іспанії перемогу над Нідерландами. Пізніше сімейна бодега навіть випустила вино Minuto 116 – назва говорить сама за себе.

Та є ще одна причина згадати Іньєсту на наших винних сторінках: його родина має власні виноградники.

Господарство виробляє вина в D.O. Manchuela, а виноградники розташовані в провінції Альбасете. Від Торрев’єхи туди можна доїхати автомобілем за кілька годин. Манчуелу нерідко зараховують до ширшого середземноморського винного регіону – саме тому я дозволяю собі напівжартома називати Андреса майже нашим земляком.

Основну роботу у виноробні багато років вів батько футболіста, José Antonio Iniesta. У жовтні 2024 року Андрес завершив професійну кар’єру, тож тепер час покаже, що переможе: футбол у новій ролі, наприклад тренерській, чи сімейна справа – виробництво вина.

Вина Bodega Andrés Iniesta можна знайти навіть у великих супермаркетах Carrefour: господарство давно вже не маленьке. Починалося все приблизно з десяти гектарів, а за сорок років площа виноградників збільшилася до 120 гектарів. В одному з матеріалів мені навіть траплялася цифра 300 гектарів.

Вина гідні й мають добру репутацію серед фахівців.

Читайте також: якщо вас цікавить винна культура Середземномор’я, раджу окрему авторську нотатку про південний стиль іспанських вин – монастрель, Giró та Alicante Bouschet.

Чому іспанці так люблять спорт

Перш ніж продовжити розплутувати зв’язки між футболістами та виноробами, трохи відволічемося й поговоримо про місце спорту в житті іспанців.

Відкрийте звичайну іспанську газету – й побачите, що величезна частина її сторінок присвячена спорту, а насамперед футболу. Це вже явно не випадковість, а захоплення, яке подекуди нагадує національну одержимість.

Деякі жартівники навіть називають іспанців «нацією ніг». Я б трохи пом’якшив формулювання й сказав інакше: Іспанія – країна «розумних ніг».

Судіть самі.

• Іспанці належать до світової еліти у футболі, баскетболі, велоспорті та багатьох інших дисциплінах, де робота ніг має вирішальне значення. Навіть у технічно й тактично складних видах спорту вони часто вирізняються саме фізичною підготовкою. Рафаель Надаль, наприклад, безумовно був надзвичайно «розумним» тенісистом – зі складними обертаннями, неймовірними кутами та ударами майже під саму задню лінію. Але те, що він робив на корті ногами, було не менш феноменальним.
• Іспанці чудово танцюють. Рухи виконавців фламенко чи болеро можуть буквально гіпнотизувати. Імена Antonio Gades та Joaquín Cortés знають навіть люди, далекі від танцю. У кожного регіону свої знаменитості та традиції, а звичайні іспанці охоче танцюють під час численних місцевих свят. Фламенко нерідко сприймають насамперед як вокальний жанр, але після поїздки до Севільї я готовий наполягати: ритм, робота ніг і рук та удари, якими виконавець буквально вибиває музику тілом, лежать у самій його основі.
• Іспанія захоплена бігом і міськими марафонами. Якщо плануєте спокійно прогулятися Барселоною, Валенсією чи іншим великим містом, спершу варто перевірити календар спортивних подій. У день марафону здається, що біжать усі – молоді, літні й навіть чотирилапі. У Барселоні проходить один із найбільших марафонів Іспанії. Але бігають не лише великі спортивні центри. Елегантний і гастрономічний Сан-Себастьян теж біжить. Коли ми з дружиною вперше приїхали туди взимку, одними з перших побачили чудові тенісні корти біля набережної та групи велосипедистів. Один із них раптом зупинився, поставив велосипед і кинувся в холодне море. «Морж», – подумали ми. Пояснення виявилося значно прозаїчнішим і практичнішим: гідрокостюм. Спорт тут просто є частиною повсякденності.

• І нарешті – корида та пов’язана з нею традиція encierro, тобто бігу перед биками. Найвідоміший такий забіг відбувається в Памплоні й прославлений Гемінґвеєм у романі «І сонце сходить». Биків випускають на вулиці й женуть до арени, а учасники отримують можливість бігти просто перед ними. Досвідчені бігуни тримаються попереду тварин лише короткий відрізок і намагаються уникати найнебезпечніших прямих ділянок. Але падіння, травми й серйозні нещасні випадки все одно трапляються, тому вздовж маршруту чергують медики. До цієї традиції можна ставитися дуже по-різному, однак одна деталь чудово пасує до нашої теми: і тут усе залежить від координації, балансу та бездоганної роботи ніг і тіла.

Давід Сільва та виноробство Канарських островів

Повернімося до футболу й вина.

Другий дуже важливий «винний» футболіст – David Silva. Як і Іньєста, він належав до легендарного покоління збірної, яке домінувало у світовому футболі в 2008–2012 роках.

Уродженець Канарських островів, Сільва долучився до виноробного проєкту Bodega Tamerán разом із канарським виноробом Jonatan García Lima.

У певному сенсі це навіть цікавіший приклад, ніж історія Іньєсти.

По-перше, завершивши футбольну кар’єру, Давід Сільва справді оселився серед своїх виноградників і багато що робить власноруч.

По-друге, Jonatan García Lima та його інша виноробня Suertes del Marqués сьогодні належать до найпомітніших імен канарського виноробства.

І недарма. 7 Fuentes, Trenzado, Vidonia та інші вина господарства обов’язково варто скуштувати. Вулканічні ґрунти Тенерифе, старі лози й особливі умови островів створюють вина незвичні, нестандартні, але надзвичайно виразні.

Ціни доволі високі, адже виноробство на Канарських островах – справа складна, трудомістка й дорога.

У нашій частині Іспанії деякі з цих вин можна знайти в магазині Vinessence.

Що п’ють самі футболісти

Звісно, всіх цікавить іще одне питання: а що п’ють самі футболісти?

Хоча споживання вина в Іспанії, як і в багатьох інших країнах, поступово скорочується, для чималої кількості іспанців воно й досі залишається природною частиною трапези.

Якщо хтось уявляє правила професійного спорту як абсолютне «ані краплі», іспанське ставлення може здатися трохи менш категоричним. Тут келих вина за обідом традиційно сприймають інакше, ніж вживання алкоголю заради самого алкоголю.

А якщо вже дозволити собі авторський жарт: 150–250 мл вина не виглядають особливо загрозливо на тлі двометрового атлета, який, здається, складається майже виключно з м’язів.

Свого часу в інтернеті багато обговорювали любов Ліонеля Мессі до Único від Vega Sicilia. Вино дороге, але в Іспанії розмови точилися не так навколо його ціни, як навколо самого футболіста – Мессі тут давно сприймали майже як свого.

Та й не йшлося про те, що він п’є Único щодня. Радше про особливі нагоди. На одному з фото разом із матір’ю, наприклад, стояли дві пляшки врожаїв, що відповідали рокам їхнього народження.

Сам Мессі також брав участь у винних проєктах, хоча ніколи особливо не будував на цьому власний публічний образ.

Професійний спортсмен навряд чи постійно розповідатиме про улюблене вино чи ресторан. Якщо тема вас цікавить, раджу стежити за журналістом Santi Rivas – рідкісний випадок людини, яка однаково добре розуміється і на футболі, і на вині.

Саме в нього, наприклад, можна натрапити на історії про те, що футболісти Atlético Madrid, зокрема Marcos Llorente, зовсім не байдужі до високої кухні та добрих вин.

Інакше навіщо майже всім складом вирушати до Etxebarri – одного з найзнаменитіших ресторанів Країни Басків? Їжа там фантастична, винна карта величезна, ціни високі, а вільний столик іноді треба чекати місяцями.

У Santi Rivas знайдете чимало анекдотів, пліток і кумедних деталей, але водночас і багато серйозних спостережень про футбол та вино.

Про те, наскільки різноманітна сама культура іспанських барів, аперитивів і вина, можна також прочитати в моїй статті «Формати закладів харчування в Іспанії: де випити й легко перекусити».

Спорт як частина способу життя в Іспанії

Навіть знаючи, наскільки важливий для іспанців спорт, деякі цифри мене свого часу справді здивували.

Наприклад, в Андалусії регулярно й активно займаються спортом близько 65 відсотків мешканців. Ідеться не про кілька ранкових вправ, а про систематичні тренування, басейни, спортзали, аматорські футбольні команди.

Такі команди можна зустріти буквально скрізь – від великого підприємства до маленької фірми.

Андалуські 65 відсотків – один із найвищих показників у країні, але й загалом спорт так чи інакше присутній у житті величезної частини іспанського суспільства.

Візьмімо хоча б нашу Коста-Бланку. У Торрев’єсі є чудові сучасні спортивні комплекси. Так, для нашої частини узбережжя це доволі велике місто, але прекрасні центри є також в Альмораді та інших значно менших населених пунктах.

Докладніше про місто, його інфраструктуру та можливості для активного способу життя читайте в нашому огляді Торрев’єхи.

Цікавий і підхід до соціального спорту. Безробітні та люди з уразливих груп у деяких випадках можуть отримати безкоштовний або майже безкоштовний доступ до спортивних центрів.

Логіка проста: саме в складні періоди фізична активність, здоров’я, регулярний режим дня та спілкування можуть бути особливо важливими.

Добре розвинений і дитячий спорт, і програми для людей старшого віку. Це спорт не лише для професіоналів – він справді для всіх.

У Мадриді, наприклад, рекреаційна зона вздовж Мансанареса охоплює сотні гектарів зелених територій із біговими маршрутами, спортивними майданчиками та десятками кілометрів велосипедних доріжок. Подібний підхід можна побачити й у Більбао вздовж річки Нервіон.

Від Олімпійських ігор до Кароліни Марін

Чи дає все це результат? Ще й який.

Погляньмо хоча б на Олімпійські ігри. У 1980 році, невдовзі після завершення епохи Франко, Іспанія здобула одну золоту, три срібні та дві бронзові медалі – разом шість.

У 2016 році медалей було вже сімнадцять: сім золотих, чотири срібні та шість бронзових. У Парижі 2024 року іспанці вибороли п’ять золотих, чотири срібні та дев’ять бронзових нагород – усього вісімнадцять.

Та справа, звісно, не лише в цифрах.

Успіхи іспанських спортсменів добре відомі у футболі, гандболі, велоспорті, авто- й мотоперегонах, тенісі та багатьох інших дисциплінах.

Один із найяскравіших прикладів – Carolina Marín.

У 2014 році вона стала чемпіонкою Європи та світу з бадмінтону. У 2015-му вдруге поспіль виграла чемпіонат світу, а 2016 року стала першою європейською олімпійською чемпіонкою з жіночого бадмінтону.

Не всі читачі одразу зрозуміють, чому її досягнення справляють на мене таке враження.

Десятиліттями світовий бадмінтон майже безроздільно контролювали спортсмени з Азії. Китай, Індія, Корея, Таїланд та інші країни регіону регулярно ділили між собою найважливіші нагороди. Перевага була настільки очевидною, що представники інших частин світу нерідко виглядали поруч із ними майже безпорадно.

Саме слово «бадмінтон» англійське, але британці не створили гру з нуля. Вони познайомилися в Азії з подібними іграми – зокрема індійською poona, – а власні варіанти існували й у Китаї.

Тому перемоги Кароліни Марін над найсильнішими азійськими суперницями справді були феноменальними.

Її успіх надихнув тисячі іспанських дітей зайнятися бадмінтоном. Сама спортсменка використовувала популярність і для соціальних кампаній – зокрема проти булінгу, насильства та зловживань у спорті.

Я так багато пишу про Кароліну ще й тому, що 2026 рік став останнім у її професійній кар’єрі – передусім через серйозну травму коліна, отриману на Олімпіаді 2024 року.

Але завершила вона кар’єру олімпійською чемпіонкою, триразовою чемпіонкою світу та семиразовою чемпіонкою Європи. Фантастичний результат.

Королівський футбол Іспанії

Звісно, Іспанія живе не лише футболом. Але до нього ми ще раз повернемося.

Навіть назва федерації тут особлива – Real Federación Española de Fútbol, Королівська іспанська футбольна федерація.

Зв’язки монархії з футболом в Іспанії мають давню історію. Після великих перемог королю, наприклад, традиційно можуть вручати футболку збірної з номером 1.

Дехто навіть напівсерйозно пов’язував невдалий виступ Іспанії на чемпіонаті світу 2014 року зі зміною монарха, яка відбувалася саме в той час. Мовляв, іспанці настільки звикли до багаторічного правління Хуана Карлоса I, що його зречення похитнуло навіть душевну рівновагу футболістів.

Не найнауковіше пояснення спортивного результату, але воно добре показує, наскільки легко в Іспанії футбол переплітається з національною символікою.

Історія мадридського Real значно конкретніша: почесне слово Real – «королівський» – клуб отримав від короля Альфонсо XIII.

Після перемоги на чемпіонаті світу 2026 року знаменита Bodega Aalto та її власник і енолог Mariano García – зрозуміло, ще й палкий уболівальник – підготували спеціальні п’ятилітрові пляшки Aalto Jeroboam для тренера Luis de la Fuente та представника федерації Aitor Karanka.

Це був символічний подарунок на знак визнання внеску обох у перемогу команди.

До речі, вина Mariano García з Castilla y León – Mauro, San Román, Garmón та інші – а також Baynos із Rioja Alavesa, яке він створює разом із сином, давно стали справжньою класикою іспанського виноробства.

Я чудово пам’ятаю Mauro та San Román 1990-х років – тоді вони були серед головних вин у найкращих ресторанах нашого регіону.

Сьогодні коштують значно дорожче, але залишаються дуже переконливими винами.

Вино збірної та хамон для переможців

Наша історія вже наближається до завершення, але залишилося ще кілька цікавих деталей.

Іспанська збірна має не лише пов’язаний із нею бренд води – Agua Sierra Cazorla, – а й своє дуже відоме вино: Ramón Bilbao.

Група Zamora Company, до портфеля якої входять Ramón Bilbao, альбаріньйо Mar de Frades, а тепер ще й чудова галісійська Bodega Godeval, наочно продемонструвала, як вдалий момент, комерційне чуття та іспанський футбол можуть скласти майже ідеальну комбінацію.

Компанія стала спонсором команди лише за кілька років до великого успіху – й опинилася разом зі збірною в центрі уваги всього світу.

І це далеко не єдині приклади.

Neymar брав участь у міжнародному винному проєкті, де Іспанію представляло відоме господарство Faustino. Cristiano Ronaldo інвестував у ресторанні концепції разом із Рафою Надалем та родиною Iglesias. Sergio Ramos був одним з інвесторів ресторанної групи Kabuki.

Тож світ великого спорту й світ гастрономії перетинаються значно частіше, ніж може здатися.

А завершити сьогоднішню історію ми просто зобов’язані хамоном.

Відомий виробник і продавець Enrique Tomás пообіцяв подарувати кожному футболісту, якого визнають найкращим гравцем матчу, стільки кілограмів хамону, скільки важить сам спортсмен.

Звучить майже як стародавня легенда, де героя нагороджують його власною вагою в золоті або дозволяють забрати стільки скарбів, скільки він здатен винести.

У цьому випадку порівняння навіть досить доречне.

Перемога 2026 року й справді стала для багатьох в Іспанії сучасною казкою – і для тих, хто тут народився, і для тих, хто обрав Іспанію своєю новою домівкою, і для вболівальників у різних куточках світу.

А якщо після футболу хочеться продовжити знайомство з гастрономічною Іспанією, зазирніть до нашої статті про іспанські бари та ресторани – від tasca й chiringuito до asador та pulpería.

На сьогодні все. До нових зустрічей на наших сторінках – і до наступних розмов про вино, їжу та іспанську культуру.

Корисні посилання

• Bodega Andrés Iniesta, S.L.U. – переглянути на карті
• Bodega Tamerán – офіційний сайт
• Bodegas Suertes del Marqués – переглянути на карті
• YouTube-канал Santi Rivas
• Real Federación Española de Fútbol – офіційний сайт
• Enrique Tomás – офіційний сайт
• Bodegas Ramón Bilbao – офіційний сайт

Автор – Дмитро Кесадов. Матеріал має ознайомлювальний характер. Згадки про вина, ресторани, виробників та інші бренди є частиною авторського тексту й не є публічною офертою.

Сподобалася стаття? Поділися з друзями!