Податкова резиденція в Іспанії: розбираємося в поняттях

Податкова резиденція безпосередньо пов’язана з податковими зобов’язаннями: будучи одним із найважливіших юридичних аспектів, вона визначає, які податки і в якому розмірі повинен сплачувати платник податків.

В Іспанії статус податкового резидента надає Податкове агентство (Agencia Tributaria) тим іноземним громадянам, які проживають у країні тривалий період протягом року та/або мають економічні інтереси. Це тягне за собою обов’язки зі сплати низки податків і подання інформаційних декларацій. Для визначення податкового резидентства юридичних осіб застосовуються окремі критерії.

Податкова резиденція фізичних осіб в Іспанії

У питанні визначення податкової резиденції в Іспанії слід керуватися положеннями ст. 9 Закону про податок на доходи фізичних осіб (Ley 35/2006, de 28 de noviembre, del Impuesto sobre la Renta de las Personas Físicas y de modificación parcial de las leyes de los Impuestos sobre Sociedades, sobre la Renta de no Residentes y sobre el Patrimonio).

Якщо фізична особа визнається податковим резидентом Іспанії, вона зобов’язана декларувати й сплачувати податки з усіх своїх доходів, отриманих як в Іспанії, так і в будь-якій іншій країні світу.

Критерії визначення податкової резиденції фізичних осіб в Іспанії

Вважається, що фізична особа є податковим резидентом Іспанії, якщо виконується будь-яка з таких умов:

• Особа перебуває в Іспанії понад 183 дні протягом календарного року. При визначенні цього строку враховуються тимчасові виїзди з країни, якщо тільки людина не зможе довести своє податкове резидентство в іншій країні (головним підтвердним документом є сертифікат податкового резидента). Якщо йдеться про офшори, іспанська податкова адміністрація може вимагати докази того, що людина дійсно перебувала на такій території не менше 183 днів протягом календарного року. Важливо мати на увазі, що при визначенні періоду перебування не враховуються тимчасові поїздки до Іспанії в межах угод про культурне або гуманітарне співробітництво з державними органами Іспанії, які виконуються на безоплатній основі.
• Основний центр або база економічної діяльності чи інтересів особи знаходиться в Іспанії, прямо чи опосередковано. У цьому випадку під центром економічних інтересів розуміється місце, де зосереджена основна частина її інвестицій і де знаходяться управління та адміністративний центр її бізнесу. Для визначення того, що основна база економічних інтересів платника податків знаходиться саме в Іспанії, не обов’язково доводити, що розташовані тут активи перевищують активи в усьому іншому світі (абсолютна більшість): достатньо того, що тут знаходиться більше активів, ніж у будь-якій іншій державі (відносна більшість).
• Крім того, іспанська податкова адміністрація може вважати, що платник податків є податковим резидентом Іспанії, якщо, згідно з вищезазначеними критеріями, тут постійно проживають його законний чоловік (дружина), з яким немає юридичної угоди про роздільне проживання, і неповнолітні діти, які перебувають на його утриманні.

Що стосується фізичних осіб — громадян Іспанії, які можуть підтвердити проживання в офшорі понад 183 дні протягом календарного року, вони продовжують вважатися платниками податку на доходи фізичних осіб (IRPF) як у податковому періоді, в якому відбулася зміна податкової резиденції, так і протягом наступних чотирьох податкових періодів.

Фізична особа вважається податковим резидентом або нерезидентом протягом усього календарного року, з 1 січня по 31 грудня включно, оскільки зміна місця проживання не перериває податковий період.

Як розраховується період у 183 дні

Розрахунок періоду перебування на території Іспанії часто викликає запитання. Чи рахуються дні прибуття і виїзду з Іспанії? Чи враховуються справді короткочасні виїзди?

Перебування в Іспанії, згідно з позицією податкової адміністрації, має трактуватися нейтрально: днем перебування вважається будь-який день, коли людина фізично перебувала на території країни хоча б якийсь час. При цьому:

• не вимагається мінімальна кількість годин перебування протягом дня;
• не вимагається ночівля в Іспанії, щоб день був зарахований.

Більше того, якщо платник податків доведе перебування за кордоном у той самий день, коли відомо, що він також перебував в Іспанії, такий день усе одно зараховується як день перебування в Іспанії. У цьому випадку застосовується так званий принцип «1-1»: один і той самий календарний день може одночасно вважатися днем перебування в Іспанії та днем перебування в іншій країні.

Також дні, коли людина починає або закінчує поїздку з іспанського аеропорту, тобто дні транзиту через територію Іспанії (наприклад, коли вона приїжджає до аеропорту з країни проживання, де немає прямих рейсів), вважаються днями перебування в Іспанії, якщо при цьому відбувається проходження митного або імміграційного контролю.

Угода про уникнення подвійного оподаткування

У двосторонніх угодах про уникнення подвійного оподаткування, підписаних Іспанією з іншими державами, для визначення статусу податкового резидента застосовується відсилання до внутрішнього законодавства кожної країни.

Оскільки кожна держава має право встановлювати різні критерії, може виникнути ситуація, коли дві держави одночасно вважають одну й ту саму особу своїм податковим резидентом.

У таких спірних випадках угоди зазвичай встановлюють такі принципи визначення, податковим резидентом якої країни є фізична особа:

• Фізична особа вважається податковим резидентом тієї країни, де в неї є постійне житло, що перебуває в її розпорядженні.
• Якщо постійне житло є в обох країнах, податкове резидентство визначається за країною, з якою фізична особа має тісніші особисті й економічні зв’язки (де зосереджений центр життєвих інтересів).
• Якщо визначити це неможливо, фізична особа вважається резидентом тієї країни, де вона зазвичай проживає.
• Якщо фізична особа зазвичай проживає в обох країнах або в жодній із них, податкове резидентство визначається за країною її громадянства.
• Якщо фізична особа є громадянином обох країн або не є громадянином жодної з них, питання вирішується за взаємною згодою компетентних органів цих держав.

Підтвердження статусу податкового резидента

Статус податкового резидента підтверджується сертифікатом, виданим компетентним податковим органом відповідної країни. Строк дії такого сертифіката становить один рік — він діє лише в тому календарному році, в якому був отриманий, і його необхідно запитувати щороку, якщо людина має намір залишатися у статусі податкового нерезидента Іспанії.

Якщо говорити про Євросоюз, то більшість європейських країн використовують ті самі критерії податкового резидентства, що й Іспанія. Тому якщо людина проживає в Іспанії понад 183 дні, велика ймовірність, що їй просто не видадуть такий сертифікат в іншій країні.

Фізична особа може мати посвідку на проживання або бути адміністративним резидентом будь-якої країни, але при цьому не вважатися її податковим резидентом. І саме сертифікат, отриманий в іншій країні, підтверджує, що іноземний громадянин не повинен оподатковуватися в Іспанії як резидент. За наявності такого сертифіката податкові органи Іспанії не вважатимуть його податковим резидентом Іспанії, навіть якщо він перебуває в країні понад 183 дні на рік.

Податкова резиденція юридичних осіб в Іспанії

Юридична особа вважається податковим резидентом Іспанії, якщо виконується будь-яка з таких умов:

• Вона створена відповідно до іспанського законодавства.
• Її юридична адреса знаходиться на території Іспанії.
• Місце її фактичного управління знаходиться на території Іспанії. Вважається, що місце фактичного управління знаходиться в Іспанії, якщо саме тут здійснюється керівництво і контроль над усією діяльністю компанії.

Іспанська податкова адміністрація має право визнати, що компанія, зареєстрована в офшорі, фактично є податковим резидентом Іспанії, якщо:

• її основні активи прямо або опосередковано складаються з майна, що знаходиться в Іспанії, або з прав, які реалізуються на території Іспанії;
• або її основна діяльність здійснюється в Іспанії.

Це правило не застосовується, якщо буде доведено, що фактичне управління та ефективний менеджмент компанії здійснюються в іншій країні, а її створення і діяльність зумовлені реальними економічними причинами та діловими цілями, а не лише управлінням цінними паперами або іншими активами.

Якщо існує угода про уникнення подвійного оподаткування, юридична особа вважається податковим резидентом лише тієї країни, де знаходиться місце її фактичного управління. Як і у випадку з фізичною особою, юридична особа підтверджує свою податкову резиденцію в певній країні за допомогою сертифіката, виданого податковими органами. Строк дії такого сертифіката становить один рік.